Сьогодні 1032 річниця хрещення Київської Русі-України. Спираючись на дані літопису Нестора літописця можна відтворити деякі подробиці тієї  події.

Ще зі шкільного курсу історії всім відомо, що Київську Русь похрестив князь Володимир Великий у 988 році.

Що варто знати про Володимира? Це був позашлюбний син князя Святослава та ключниці Малуші. Мати майбутнього хрестителя була дочкою древлянського князя Мала. Коли княгиня Ольга спалила Коростень, то вона забрала Малушу з собою.

Пам`ятник Малуші та Володимиру

У Святослава було ще два сина, однак саме Володимиру вдалось посісти головний князівський престол. Ставши правителем, він почав розуміти, що це лише початок. Мало стати київським князем, країною потрібно керувати.

І Володимир почав провадити реформи. Київська Русь була великою державою, в кожному своєму регіоні мала власного князя. Володимиру таке положення справ не подобалось, і він замінив місцевих правителів на своїх синів. Децентралізація була відмінена. Ба більше, він зовсім переробив адміністративний устрій держави. Утворивши вісім округів зі своїми родичами на чолі. Тема «родинних зв`язків» в політиці України має багатосторічні традиції.

Ще Володимир запустив печатний станок. Почались карбуватись золоті та срібні монети, що допомогло економічно зміцнити країну.

Була також військова реформа. До речі, вельми вдала. Володимир поступово відмовився від послуг найманців-варяг, і зібрав дружину з місцевого населення. За службу в армії люди отримували землі. А це, звісно, неабияк сприяло підвищенню мотивації. Крім того, він дійсно опікувався безпекою своєї країни. Будувались вали, мережа оборонних укріплень.

Для того, щоб підвищити свій рейтинг серед населення, князь щедро допомагав біднякам. По Києву цілими возами возили харчі, ну а в князівському палаці регулярно влаштовувались бенкети для бояр.

Але реформа, що зробила князя Володимира настільки відомим та важливим, це, звісно, хрещення Київської Русі.

Причому, вибір християнства, був, багато в чому політично вигідним князю. Ще перед тим, як приймати рішення стосовно майбутньої релігії Київської Русі, Володимир зустрівся з представниками різних конфесій та релігій. Він уважно вислухав всіх, і обрав саме християнство.

Експозиція “Хрещення Русі” в Музеї становлення української нації

В ісламі йому не сподобалась заборона вживати алкоголь, князь полюбляв гучні бенкети. Іудаїзм не мав інституту єдиної держави. Будизм з пантеоном богів теж не сподобався Володимиру. Не було сенсу міняти один набір вищих сил на інший.

На користь християнства говорило те, що в країні вже були знайомі з цієї релігією. Зокрема бабуся Володимира Ольга прийняла хрещення. Там був єдиний Бог, навколо якого об’єднувалась країна. І це було політично вигідно.

Тож у 988 році Володимир Великий охрестився. Точних даних щодо місця, де сталась ця подія, немає. Навіть в літописі Нестора вказано дві можливі локації: Київ та Корсунь (Херсонес). Потім він одружився з дочкою візантійського імператора Анною.

Володимир Великий запровадив християнство на території своєї країни. Спершу були скинуті язичницькі ідоли. Відомо що Перуна скинули зі Старокиївської гори, він котився по вулиці, що зараз називається Боричів Тік, і, ймовірно, впав у воду в районі Поштової площі.

Існує легенда, що кияни кричали йому «Видибай!», він і видибав трохи нижче по течії Дніпра. Зараз там Видубицький монастир.

Ну а потім вже настала черга масового хрещення. Знову ж таки точних координатів місця, де це відбувалось, в істориків немає. Але ймовірніше всього, у річці Почайні. Тоді її від Дніпра відділяла піщана коса. При будівництві набережної, Дніпро розлився та поглинув Почайну.

Насправді, значення цієї події важко переоцінити. І справа навіть не в тому, що замість язичницьких капищ почали з`являтись церкви. Перехід до християнства дав могутній поштовх до розвитку Київської Русі. Релігійна реформа князя Володимира докорінно і назавжди змінила ідеологію держави. Християнізація вводила Давньоруську державу до кола християнських країн світу, зробивши можливими рівноправні відносини між нею і Візантією, іншими державами. Володимир організував шлюби своїх дітей з монаршими особами провідних країн Європи.

Вчення візантійської церкви підтримувало монарше право на владу, що сподобалось київським князям. А в самому суспільстві Київської Русі з’явилася активна установа, яка не лише забезпечувала  духовне та культурне єднання, а й мала величезний вплив на культурне та господарське життя.

Ось так, Київська Русь стала православною державою.

Автор: Марина Пєтушкова 

для ІНФОЛАЙФ

Інші статті автора

 

 

загрузка...