Сто один рік назад на Софійській площі було велике свято. Стояла гарна погода, легкий морозець та яскраве сонечко створювали радісну атмосферу. Усюди майоріли жовто-блакитні стяги. Сотні людей жадібно слухали кожне слово члена Директорії Федора Швеця. А він голосно читав Універсал Директорії, що проголошував єдину, соборну Україну. З того часу 22 січня всеукраїнське свято – День Соборності.

Підготовка Акту Злуки

Ідея об’єднання українських земель довгі століття бентежила душі найвеличніших постатей в історії нашої країни: Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Кирило Розумовський і багато інших. А між тим територія країни була поділена між іншими державами, такими як Російська імперія, Польща, Австро-Угорська імперія. Протягом шести віків не вдавалось досягти мети.

Однак хоч ненадовго та втілити мрію про незалежну Україну вдалось лише на початку XX століття.

7 листопада 1917 року була проголошена УНР. До її складу увійшло 9 губерній. Тоді ж у Львові 19 жовтня 1918 року утворилась ЗУНР. Дві незалежні країни, що мали спільне минуле і хотіли мати спільне майбутнє. Цілком закономірно, що уряди УНР та ЗУНР почали вести перемовини про об’єднання. Однак процес об’єднання не був аж таким простим. Все-таки мова йшла про зовнішню політику і зачіпала інтереси таких країн, як Російська та Австро-Угорська імперія. Проте тривалі переговори були успішними. У грудні 1918 року на станції Фастів по дорозі до Києва прямо у вагоні був підписаний попередній текст Договору про об’єднання УНР та ЗУНР, так званий «Переступний договір». До речі, цей історичний вагон знаходиться у музеї рухомого складу залізниці біля 14 колії вокзалу. А у самому Фастові є пам’ятник вагону.

Після того Українська Національна Рада ЗУНР в Івано-Франківську схвалила закон про об’єднання двох українських держав в одну. А 21 січня 1919 року в Хусті були проведені Всенародні збори, де прийняте рішення про включення Закарпаття у склад майбутньої України.

День Злуки

Зранку 22 січня 1919 року проводились урочисті богослужіння. Місто прикрасили в національні кольори.

Церемонія проголошення Акту Злуки почалась опівдні на Софійській площі. Там де Володимирська перетинала площу, встановили тріумфальну арку, прикрашену старовинними гербами. Після початку народного віче посол ЗУНР Л. Цегельський передав голові Директорії Володимиру Винниченку грамоту «Про об’єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Великою Східною Україною». А тоді прозвучали слова, що назавжди увійшли в історію України:

«…Віднині во єдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України — Галичина, Буковина, Закарпаття і Наддніпрянська Україна. Здійснилися віковічні мрії, для яких жили і за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна республіка. Віднині український народ увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної, незалежної української держави, на добро і щастя українського народу.»

Злука відбулась. Далі був святковий молебень та урочистий військовий парад. Ним керував полковник Іван Чмола, а приймав полковник Євген Коновалець.

Що відбулось далі?

На жаль, створити міцну соборну державу тоді не вдалось. Бурхливі події першої половини XX сторіччя завадили утворенню міцних зв’язків між командуванням УНР та ЗУНР. Утворення єдиної, незалежної України відклалось на декілька десятків років.
21 січня 1990 року був утворений перший в історії України «живий ланцюг» між Києвом, Львовом та Івано-Франківськом. В акції взяло участь від 0,5 до 3 мільйонів українців.

Сьогодні вся Україна святкує 101-у річницю тих подій.

Автор: Марина Пєтушкова 

для ІНФОЛАЙФ

Інші статті автора

загрузка...