Ми живемо у чудовий час. Знову науковці, сміливці, дослідники все частіше стають героями новин. І це неабияк тішить. Вивчення космосу стрімко розвивається. І приводнення екіпажу Crew Dragon тому наочний приклад.

Але космос цікавив людей завжди, навіть у первісні часи. Тож зараз давайте пригадаємо історію першої Київської обсерваторії. Найприємніше, що вона досі працює.

У 1834 році почав працювати університет святого Володимира. Зараз він відомий, як університет імені Тараса Шевченка. Спершу там був лише один філософський факультет, щоправда з двома відділеннями. На одному відділенні вчили гуманітаріїв, а на другому тих, хто надавав перевагу природничим наукам. Серед них була і астрономія.

Вже у наступному 1835 році була створена окрема кафедра астрономії, а у 1838 був запрошений відомий астроном Василь Федорович Федоров.

Василь Федоров

Однак теорія без практики – ніщо. Тому університету потрібна була обсерваторія. Спершу планувалось створити її прямо в навчальному корпусі. Але це ж повністю несерйозний підхід до справи. Щоб вести астрономічні спостереження, потрібні певні умови. Наприклад, окрема будівля.  Василь Федоров звернувся до Ради університету зі всіма вимогами, які необхідно виконати для успішної діяльності майбутньої обсерваторії. Потім він поклопотався про необхідне обладнання. Василь Федорович звернувся до свого вчителя і друга Струве Василя Яковича.

Той не підвів, і замовив все потрібне начиння в Мюнхені та Петербурзі.

Завдання збудувати обсерваторію взявся виконати Вікентій Береті. У нього вже був досвід роботи з науковцями. Червоний корпус КНУ його рук справа. Береті розробив проект невеликої будівлі у стилі пізнього класицизму. Будівництво планував завершити за два роки, у 1843.

Але Береті у своєму плані не врахував один фактор. А саме той, що Федоров, який домігся створення обсерваторії просто не міг залишити процес будівництва без свого пильного контролю. Він без кінця вносив правки, давав поради архітектору. Ну і роботи тривали вдвічі довше.

Нарешті 7 лютого 1845 року університетська обсерваторія запрацювала. Вона мала форму восьмигранної башти. Головний вхід спрямований на південь, а на західній стороні велика тераса. Але там не чаювали, а виносили астрономічні інструменти для спостережень за зорями.

Першим астрономом-спостерігачем став колишній студент кафедри астрономії Полухтович. Потім – Пилипенко. Все ніби було нормально, астрономи спостерігали за небесними об’єктами, фіксували свої висновки. Аж тут раптом виявилось, що інструменти розташовані не досить точно, і, як висновок, всі спостереження також були з похибкою. Як негарно вийшло.

Потім обсерваторію очолив Андрій Шидловський. Він і затіяв перебудову, що закінчилась у 1862 році.

Наприкінці XIX століття київська обсерваторія була досить шанованим у науковому світі закладом. Удосконалення вад продовжилось у 1870-х роках, коли на чолі закладу став Митрофан Хандриков. Там було встановлено меридіанне коло, фірми Репсольда. І це дозволило підвищити точність спостережень за небесними об’єктами.

В ті часи за зорями у Києві спостерігали талановиті вчені, наприклад Фабриціус, Фогель, Диченко. Радянці не стали руйнувати обсерваторію, натомість почали активно вивчати астрономію. Так у 1892 році в Києві вперше зі  спектроскопом на астрографі було отримано спектри Сонця.

Після радянської окупації, обсерваторія стала одним із небагатьох об’єктів, які не лише не зруйнували, але й почали розвивати. Всесвіту нема діла до політики та змін режимів, він зачаровує всіх, хто має уяву.

У 1939 році обсерваторію очолив Сергій Всехсвятський. Він передбачив існування кілець у Юпітера. Через багато років це підтвердять американці.  За його головування почали активніше вивчати активність Сонця.

Під час Другої світової війни, частину обладнання вивезли у Свердловськ. Однак у повоєнні часи дослідження небесних тіл у Києві продовжилось.

Співробітниками обсерваторії відкрито дві комети (Чурюмова – Герасименко в 1969 році і Чурюмова – Солодовникова в 1986 році), відкрито і досліджено близько 600 нових карликових галактик, досліджено вплив гравітаційного лінзування на спостережні характеристики космічних об’єктів, створені серії каталогів положень зірок і позагалактичних радіоджерел, розроблена теорія світіння протуберанців, виявлена роль корональних дір в генеруванні сонячного вітру, обгрунтована наукова концепція астероїдно-метеорної небезпеки.

Гарно працювали науковці.

У 1979 році головна будівля обсерваторії була включена до Національного реєстру пам`яток історії та культури.

Рухаємось у часі та просторі трохи вперед. До незалежної України. Історія обсерваторії продовжується. Вона займає територію більше 2,5 га. Має дві заміські спостережні станції у Києва-Святошинському та Бородянському районі.

Наразі там працює 33 науковці. Всі вони досвідчені, а головне, захоплені своєю справою. Багато з київських астрономів є членами Міжнародної астрономічної спілки та Європейського астрономічного товариства.

У 2007 році університетська обсерваторія була визнана пам`яткою науки і техніки. А наступного 2008 – внесена у попередній список Світової Спадщини ЮНЕСКО.

Отже, якщо ви вважаєте, що Україна не космічна держава, то дуже помиляєтесь. У нас є потенціал, є база. Треба тільки трошки допомоги, більше фінансування, більше можливостей і космічні відкриття зроблені українськими астрономами, будуть частіше з`являтись у новинах.

Автор: Марина Пєтушкова 

Фото: З відкритих джерел

для ІНФОЛАЙФ

Інші статті автора

 

 

загрузка...