Поштова площа це одне з найпопулярніших місць в Києві. Там життя вирує постійно. Символами цього місця є Річковий вокзал, Фунікулер, Церква Різдва Христового, і, звісно, «McDonalds».

Зауважте, в цьому переліку немає поштового відділення. Так чому ж площа носить таку назву? Причина у невеличкому будиночку, що сховався прямо за церквою. Він одноповерховий, жовтого кольору з великими напівкруглими вікнами. Це поштова станцію, куди колись диліжанси привозили листи.

У 1851 році цар Микола I наказав влаштувати на Подолі поштову станцію. Чому саме на Подолі невідомо, може той чоловік теж відчував неповторну атмосферу цього місця? Скоріш за все причина в тому, що і тоді Подол був досить жвавим місцем з базарами, ярмарками, підприємствами.

У відомстві шляхів сполучень швиденько створили відповідний проект і надіслали до Києва.

Це повинен був бути станційний будинок 2 розряду. По обидва боки потрібно було звести флігелі. Лівий для телеграфної служби, правий – для господарських потреб. А позаду будинку повинні були бути стайні. Ми  пам`ятаємо, що всередині XIX століття за доставку пошти відповідали саме коні.

До речі, чим був обумовлений розряд будинку? У Російській імперії будівлі 1 розряду мали апартаменти, де б могла комфортно розміститись царська родина. В Києві на той час вже було декілька розкішних палаців, тож потреба провести ніч на поштовій станції у вінценосних осіб не виникла б ніколи.

У 1853 році почались будівельні роботи. Вони йшли досить жваво, згодом був закладений фундамент, почали рости стіни. Аж тут Микола I все переграв. Він звелів влаштувати телеграф в Микільському форті Печерської фортеці. Все ж почалась Кримська війна. Так і було зроблено, а недобудова цілих 10 років стояла закинута.

Не те, щоб про неї забули. Ні, регулярно виникали різноманітні проекти. То там хотіли влаштувати регіональний офіс відомства шляхів, то готель . Суперечки тривали, час йшов, фінансування будівлі припинилось. Ще «Укрбуд» не був створений, а практика заморозки недобудов вже виникла.

Настав 1862 рік. Інженер Михайло Бенземан все ж таки склав новий проект станційного комплексу. В цілому, він майже нічого не змінив. Лише флігель для правління округу шляхів мав бути 2-поверховим. Телеграф вже ж там був не потрібен. І ще він змінив форму вікон на прямокутні. І нарешті у 1965 році поштова станція була готова і відділення поштових диліжансів перевели з Хрещатика на Подол.

Що ж до флігеля для керівництва, то його не збудували, бо не вистачило грошей. Справа  був зведений невеличкий будиночок для робітників станції. А позаду головної будівлі були склади, сараї та стайні.

Час йшов, змінювалась Поштова площа, але станція була незмінною. До 1912 року. Тоді велика пожежа зруйнувала всі дерев`яні будівлі установи. До речі, саме вчасно. Бо на пошті з`явились моторні диліжанси, які потребували не сараїв, а повноцінних гаражів. Архітектор Володимир Безсмертний спроектував нові цегляні службові споруди.

В радянські часи диліжанси вже не їздили. Проте радянці не довго думали і в станційних будинках розмістили установи Міністерства Зв`язку.

У 1970 – му році почали реконструювати Поштову площу, будувати метро. І всі будівлі, крім безпосередньо колишньої станції були знесені.

На щастя, найстаріша поштова станція Києва збережена. У 70-х роках там розмістилось правління Товариства філателістів, і була влаштована тематична виставка. Також можна було подивитися експозицію з історії поштового зв`язку.

Нині ця будівля належить заповідника «Стародавній Київ» і там проводяться різноманітні виставки.

Автор: Марина Пєтушкова 

для ІНФОЛАЙФ

Інші статті автора

 

 

загрузка...